Beaton in Vogue

Сесіл Бітон (1904-1980) був людиною сліпучої чарівності та стилю, а його таланти були численними.

У свої двадцять років Бітон зафіксував лондонське та нью-йоркське суспільство гострими словами та малюнками. Condé Nast, власник Vogue, змусив його відмовитися від кишенькового Kodak, і його фотографічні роботи забезпечили йому місце серед великих літописців моди.

Дотепний та винахідливий, він створював декорації для п'єс та фільмів – і для себе – а як письменник він був красномовним поборником стильного життя. Його розповіді про подорожі робили найрозкішніші місця спокусливо яскравими та близькими.

Поворотним моментом у його кар'єрі стало випробування роботи офіційним фотографом під час Другої світової війни. Він подорожував світом, вже не в розкоші, а в уніформі, а фотографії, малюнки та твори, що розкривали обличчя війни, від розбомбленого Лондона до Китаю та Північноафриканської пустелі, свідчили про нову зрілість його бачення.

Сесіл Бітон залишався тріумфально активним до кінця свого довгого життя. Він став чудовим портретним фотографом, знімав королівських та інших відомих осіб і постатей, а також розробляв костюми для фільму «Моя прекрасна леді» (як на сцені, так і на плівку) та для фільму «Джіджі». Майже неймовірно, але коли інсульт паралізував його праву руку, він перетворився на шульгу-кресляра; і виконав два марафонські фотозавдання для французького Vogue лише за кілька місяців до своєї смерті.