У епоху, коли сфера культури в Українській РСР, як і в інших республіках, регулювалася генеральною лінією партії, місцеве монументальне та декоративне мистецтво розвивалося на стику партійної пропаганди та мистецького експерименту.
Сьогодні українську мозаїку буквально вирвано з архітектурного контексту країни. Твори мистецтва знищуються, зникають зі стін будівель, для яких вони були спеціально створені, і без розбору засуджуються як частина ідеологічної пропаганди, яка не має жодної цінності. Крім того, з юридичної точки зору мозаїки не вважаються мистецтвом, що наражає їх на небезпеку перед чинною програмою з декомунізації.
Спочатку задумана як путівник, ця книга є не лише корисним супутником у подорожі сучасною Україною, а й дозволяє читачеві зробити стрибок у часі та дізнатися більше про українську культуру другої половини XX століття. Видання включає близько 120 унікальних панно, і ця велика колекція протиставляється спрощеному погляду на радянську мистецьку спадщину України.
Книга проілюстрована унікальними фотографіями Євгена Никифорова, який продовжує власне фото-дослідження, яке раніше було представлене в альбомі "Декомунізація: Українські мозаїки радянського періоду". Разом із мистецтвознавцем Поліною Байцим, яка розкриває зв'язки мозаїчних сюжетів із історичним контекстом, читач познайомиться зі свідченнями справжньої творчості українських монументалістів, яка зуміла розцвісти навіть за умов численних обмежень.