Boris Mikhailov: Tea Coffee Capuccino

Для відомого фотографа Бориса Михайлова (нар. 1938) найважливіші зміни парадигми суспільства часто найчіткіше сприймаються в найменших повсякденних транзакціях. Наприклад, у кафе чи ресторані в Україні радянської епохи офіціант запропонував би вам «чай чи каву?». Сьогодні, через два десятиліття після падіння радянського блоку та піднесення західного капіталізму, це «чай, кава, капучино?». У своїй останній роботі Михайлов розглядає цю зміну, зосереджуючись на своєму рідному місті Харків, що на північному сході України. Тут споживацьке вторгнення західного капіталізму всюди помітне у величезних, барвистих рекламних банерах та білбордах, але обіцянки так званої Помаранчевої революції, здається, справдилися лише для небагатьох.

Михайлов пише, що «лише коли хтось бачить страждання на фотографії, він починає помічати їх на вулиці», і протягом понад 200 фотографій у цьому томі він докладає зусиль, щоб не драматизувати, ані не покращувати умови життя в Харкові; тому його суворі фотографії представляють похмурий, але суворо чесний портрет України та її мешканців.

_____________________

Для Бориса Михайлова суспільні зміни найчіткіше помітні в невеликих, повсякденних подіях. Хоча офіціант в Україні за радянських часів все ще питав би «чай чи кава?», сьогодні питання стоїть так: «чай, кава, капучино?».

У своїх найновіших роботах (2000-2010) Михайлов займається саме цими змінами та фіксує – як він уже робив у «Біля землі / У сутінках» (Oktagon, 1996) – повсякденне життя у своєму рідному місті Харкові. У цій колекції з понад 200 кольорових фотографій Захід помітний всюди у вигляді величезних, барвистих рекламних банерів, але обіцянки Помаранчевої революції про те, що все налагодиться, справдилися лише для небагатьох.

Не применшуючи нічого, не перетворюючи нічого, Михайлов намагається зробити погляд спостерігача більш чутливим. Окремі картини та сцени створюють велику картину суспільства, яка розповідає нам більше про Україну та її мешканців, ніж будь-яка спеціалізована книга.