Збірники робіт

140 color and duotone photographs

73 color and 52 duotone photographs

GABO has succeeded like no other female photographer in using her camera to plough through the field of German celebrities in politics, culture and society and also to earn commissions from international stars as "the favourite German people photographer".

Big Shots is a collection of her best work over the last two decades, grand stagings, respectful portraits and sensitive shots of the human body.

This collection displays not only GABO's undeniable talent, but also her lust for life and constant quest for originality.

GABO was born in Hamburg. After completing her education, she worked as a model, studied graphic design, and directed music videos. Since her first photography assignment for Stern magazine in 1986, her photographs have been published in magazines such as GQ, Cosmopolitan, Playboy, and Max. She has won the Kodak prize and the Italian "Internazionale Venere d'Argento."

Blabac Photo: The Art of Skateboarding Photography is a stunning chronicle of a youth movement as seen through the lens of Mike Blabac, a man who is as dedicated to his craft as he is to the skateboarding lifestyle that inspired it. For millions of people around the world, skateboarding is more than a mere hobby or a sport - it’s a way of life that has shaped everything from fashion and music, to video games and art.

Blabac Photo proves that point with 300 awe-inspiring images that communicate the stories and exploits of some of the most creative athletes to ever step on a skateboard including Eric Koston, Stevie Williams, Colin McKay, Rob Dyrdek, and Danny Way.

As skateboarding evolved over time, from a hobby for kids on the Venice boardwalk into a global culture, skate legends were born, records were broken, titans of industry materialized - and Mike Blabac was there to document the history of the movement as it developed before his eyes.

107 color photographs, 216 b/w photographs, 21 toned photographs

At first I thought strictly about a book of photographs on fashion. As I worked on it, I thought more and more about something my friend the late, great fashion designer Gianni Versace once said, in giving me advice before an assignment, "Call me des mode, but give me beauty."

And with these inspired words I wanted to make a record of how I journeyed out into the world and recorded what most people call fashion. These photographs were not just about the shape of clothes, but also how one sees fashion in nature, architecture, and in the human spirit.

When I began photographing, I was at Life Magazine borrowing some equipment. I ran into a bunch of other photographers in the camera department. One photographer asked, "what kind of photos are you doing for the magazine?" I replied, "I am going to do some pictures of girls in bathing suits." They all burst out laughing at me, and said, "that doesn't sound too serious." That's when I knew that as a photographer I didn't want people to stop laughing with me.

That laughter can be found in a picture of a girl wearing a dress by Yohji Yamamoto that's so big she can't even walk in it or a boy wearing twigs as a tunic at Karl Lagerfeld's chateau in Brittany or the Duchess of Devonshire feeding her pet chickens in a Jean Patou couture evening dress from the 1940s. In this crazy world of ours, most things don't make sense any more, but the wonderful thing about taking pictures of people wearing or not wearing clothes is that maybe you won't solve all the world's problems but you'll at least be giving back a seed of imagination to our garden of lost innocence. And it's fashion that can create a big fantasy life for all those who enter.

Bob Mizer spent 48 years making photos and films for his Athletic Model Guild, and 41 years publishing Physique Pictorial, America's first, and most explicitly gay physique magazine. His diaries, kept from the age of eight, make it clear that he was openly homosexual from his late teens, but until the age of 42 he lived and worked in his mother's L.A. rooming house, where his strict ethical code prevented him from fully expressing his fantasies. For 24 years he worked in black and white and never showed a completely naked man, but following his mother's death in 1964 Mizer built a kingdom dedicated to the pleasures of male flesh, and photographed fully nude men in explicit poses and psychedelically saturated colors.

In the 1970s and '80s Bob Mizer's compound, centered around the old rooming house, became home to dozens of his young models, who lived outdoors on couches and porch gliders among the chickens, geese, goats and monkeys, Roman statuary, cast off Christmas trees and other sundry props that featured in his increasingly quirky films and photography.

Sometimes called the Hugh Hefner of gay publishing for his pioneering magazine (republished in entirety by TASCHEN in 1997), Mizer influenced figures in art and society from David Hockney–who first came to America partly to meet Bob Mizer–to California governor Arnold Schwarzenegger, who modeled for Mizer in 1975.

Bob's World: The Life and Boys of AMG's Bob Mizer is the first book to celebrate the full-color, deliriously uninhibited carnival of late-period Mizer. Over 250 photos are accompanied by an oral history by contributing artists David Hockney, Jack Pierson and John Sonsini, photographers David Hurles and Hal Roth, models Ben Sorensen and Andrew Sears, and Wayne Stanley, inheritor of the Mizer estate. The book includes a one-hour DVD of Mizer films spanning 1958–1980, specially edited for this edition.

Найвидатніший фотограф колишнього Радянського Союзу

З початку своєї кар'єри фотографа в середині 1960-х років Борис Михайлов (нар. Харків, Україна, 1938; живе та працює в Харкові та Берліні) створив широкий та вражаюче багатогранний доробок. Віртуоз свого мистецтва, він досліджував найрізноманітніші способи використання цього матеріалу, щоб намалювати картину свого безпосереднього оточення, яка є настільки ж безжадною, наскільки й іронічною. Його невпинне критичне використання фотографічних технік та робота з різними камерами та стилістичними прийомами, а також чергування у своїй творчості концептуальної фотографії та документальних підходів роблять його найвидатнішим сучасним фотографом, чиї роботи сягають радянської епохи.

Книга, яка супроводжує його найбільшу на сьогодні виставку в Німеччині, об'єднує добірку робіт, що включає експериментальні фотографії його ранніх років, а також його найновіші фотографії, створені в Берліні.
З есе Томаса Келера, Крістіни Ландбрехт, Інки Шубе та Яна Ферворта.

Рідко хто фотографував реальність у такий невишуканий спосіб, як Борис Михайлов. Він фіксує неприкрашене та природне; на знімках, позбавлених естетичної ентузіазмності, він зосереджується на людях та їхніх життєвих умовах.

Під час своїх подорожей Росією, Німеччиною та своєю батьківщиною Україною Михайлов однаково спостерігав за бідними, заможними, ізгоями та бездомними. Картина «Дивись на мене, я дивлюся на воду» була написана в 1999 році за пропозицією Товариства Хайнера Мюллера, коли ім'я Бориса Михайлова було знайдено в одному з його записників.

Цією книгою Михайлов продовжує тематично та концептуально те, що він розпочав своєю художньою книгою «Незакінчена дисертація» в 1985 році.

Фотографії супроводжуються рукописними російськими коментарями, які разом створюють враження приватного альбому, що розповідає історії з розділу життя художника.

Особливість Бориса Михайлова як «букмейкера» полягає в тому, що він мислить і розвиває фотографію в послідовностях, у просторах і розрізах, у формах її монтажу.

Розглядаючи його книги та чернетки книг як єдине ціле, що часто існує лише в одному оригінальному примірнику, створюють ретроспективу дуже унікального та інтимного характеру. Книги художника «Кримська Фотоманія» та «Гори», кожна з яких має 128 сторінок, представлені тут у факсиміле, супроводжувані 80 сторінками ілюстрованого тексту.

Борис Михайлов розглядається як літописець своєї української батьківщини: повсякденного життя так званих маленьких людей на вулиці, на пляжі, на танцях будь-де, де політика стає видимою в приватному. Спираючись на цей матеріал, Михайлов досліджує як людський стан, так і історію та занепад Радянського Союзу та наслідки його розпаду.

Про автора:

Борис Михайлов народився в Харкові, Україна, в 1938 році. Він використовує документальні, постановочні та студійні техніки, щоб коментувати радянський режим і, згодом, падіння Радянського Союзу. Його роботи були представлені на виставках у Музеї сучасного мистецтва (Нью-Йорк), музеї Стеделік (Амстердам), Кунстхалле (Цюрих) та музеї Шпренгеля (Ганновер). Сьогодні Михайлов живе та працює як у Харкові, так і в Берліні.

Для відомого фотографа Бориса Михайлова (нар. 1938) найважливіші зміни парадигми суспільства часто найчіткіше сприймаються в найменших повсякденних транзакціях. Наприклад, у кафе чи ресторані в Україні радянської епохи офіціант запропонував би вам «чай чи каву?». Сьогодні, через два десятиліття після падіння радянського блоку та піднесення західного капіталізму, це «чай, кава, капучино?». У своїй останній роботі Михайлов розглядає цю зміну, зосереджуючись на своєму рідному місті Харків, що на північному сході України. Тут споживацьке вторгнення західного капіталізму всюди помітне у величезних, барвистих рекламних банерах та білбордах, але обіцянки так званої Помаранчевої революції, здається, справдилися лише для небагатьох.

Михайлов пише, що «лише коли хтось бачить страждання на фотографії, він починає помічати їх на вулиці», і протягом понад 200 фотографій у цьому томі він докладає зусиль, щоб не драматизувати, ані не покращувати умови життя в Харкові; тому його суворі фотографії представляють похмурий, але суворо чесний портрет України та її мешканців.

_____________________

Для Бориса Михайлова суспільні зміни найчіткіше помітні в невеликих, повсякденних подіях. Хоча офіціант в Україні за радянських часів все ще питав би «чай чи кава?», сьогодні питання стоїть так: «чай, кава, капучино?».

У своїх найновіших роботах (2000-2010) Михайлов займається саме цими змінами та фіксує – як він уже робив у «Біля землі / У сутінках» (Oktagon, 1996) – повсякденне життя у своєму рідному місті Харкові. У цій колекції з понад 200 кольорових фотографій Захід помітний всюди у вигляді величезних, барвистих рекламних банерів, але обіцянки Помаранчевої революції про те, що все налагодиться, справдилися лише для небагатьох.

Не применшуючи нічого, не перетворюючи нічого, Михайлов намагається зробити погляд спостерігача більш чутливим. Окремі картини та сцени створюють велику картину суспільства, яка розповідає нам більше про Україну та її мешканців, ніж будь-яка спеціалізована книга.

Brassai (1899-1984), born in Hungary as Gyula Halasz, began his artistic apprenticeship in Berlin before moving to Paris in 1923 and launching a career that would establish him as a key figure in the evolution of twentieth-century photography. Brassai's importance as a photographer was recognized early in his career, affording him a privileged position from which to witness the varied aspects and milieus of Parisian life during the 1920s and 1930s. During and just after the war, Brassai collaborated with other artists and writers, and displayed his own artistic proficiency in multiple domains including theatre, cinema, sculpture, drawing, and writing. The late 1940s marked the beginning of a new period in Brassai's life, during which he married and became a naturalized French citizen. In the 1950s and early 1960s, he travelled extensively and executed his original graffiti compositions that would acquire international fame. Toward the end of his life, the artist returned to reading and writing. Brassai, who remained at the cutting edge of avant-garde, refused to espouse a single style; his rich body of work exceeds definition.

This illustrated biography is based largely on unpublished documents and photographs from the artist's personal archives. The author shares stories told to her by Brassai's wife Gilberte and by several of the artist's friends, including Henry Miller, Miro, Henri Michaux, and Raymond Queneau. Filtering a rich variety of sources, "Brassai" offers a very intimate and multi-faceted view of the artist's life and of the bonds that link him and his legendary images to Paris.

Brassaï (1899–1984) war der erste und ist bis heute der berühmteste Chronist des nächtlichen Paris. Als der vielseitig begabte gebürtige Ungar 1924 nach Frankreich kam, stürzte er sich nicht nur mit Begeisterung in das Pariser Nachtleben, sondern begann auch bald, auf seinen nächtlichen Streifzügen durch die Stadt zu photographieren.
Kaum zehn Jahre später, 1932, erschien sein Buch Paris de Nuit, das ihn schlagartig berühmt machte – ein Klassiker der Photoliteratur und phototechnisch gesehen eine damals unerhörte Meisterleistung. Das Licht, die Existenzbedingung jeder Photographie, reduziert sich in Brassaïs Bildern auf ein paar Bühnenscheinwerfer oder Lampen in den einschlägigen Etablissements, auf spärlich erleuchtete Fenster, eine Straßenlaterne im Nebel, Reflexe auf regennassem Asphalt …

Die großzügige Schenkung von Brassaïs Witwe 2002 an den französischen Staat und die Versteigerung seiner Werkstatt 2006 förderten weiteres Bildmaterial zu Tage und riefen Spezialisten und Photohistoriker auf den Plan. Ergebnis ihrer Arbeit ist dieses große Brassaï-Buch, das sich auf seine Nachtbilder der 30er Jahre konzentriert. Angesiedelt zwischen Reportage, Sozialdokumentation und poetischer Vision, ist Brassaïs nächtliches Paris der Zwischenkriegszeit vor allem auch ein Meilenstein in der Geschichte der Photographie des 20. Jahrhunderts.

The first study exclusively dedicated to Brassaï’s night photographs from the 1930s, his most productive period, reconstituting their genesis and their chronology through Brassaï’s various influences and complexity.

It was the Belle Époque, a time before air travel or radio, at the brink of a revolution in photography and filmmaking, when Burton Holmes (1870–1958) began a lifelong journey to bring the world home. From the grand boulevards of Paris to China’s Great Wall, from the construction of the Panama canal to the 1906 eruption of Mount Vesuvius, Holmes delighted in finding “the beautiful way around the world” and made a career of sharing his stories, colorful photographs, and films with audiences across America. As a young man, Holmes was mentored by John L. Stoddard, a pioneer of the U.S. travelecture circuit, who passed on his well-established mantle when he retired. Holmes roamed the globe throughout the summer and traversed the United States all winter, transforming the staid lecture tradition into an entertaining show. He coined the term “travelogue” in 1904 to advertise his unique performance and thrilled audiences with two-hour sets of stories timed to projections of multihued hand-painted glass-lantern slides and some of the first “moving pictures.” Paris, Peking, Dehli, Dubrovnik, Moscow, Manila, Jakarta, Jerusalem: Burton Holmes was there. He visited every continent and nearly every country on the planet, shooting over 30,000 photographs and nearly 500,000 feet of film. This book represents the best of the Holmes archive, brimming with brilliant color photographs not published in decades. A rare window on the world of 100 years ago, Burton Holmes Travelogues will transport you to a time that has all but evaporated, and inspire you to strike out on a journey of your own.